Історична довідка / Історія театру від заснування до наших днів


       Волинський академічний обласний театр ляльок створено у 1975 році. Засновником і керівником його є театрознавець, артист і режисер Данило Поштарук. Трупу театру склали актори лялькової групи обласної філармонії, випускники Рівненського філіалу Київського інституту культури імені О.Корнійчука та випускники Луцького культурно-освітнього училища: Лариса Мікоян, Микола і Лідія Самчуки, Валерій Романенко, Віктор Шевчук, Петро Савош, Валентина Перстенко, Любов Вакулюк, Тетяна Іванова, Валентина Прачук, Володимир Бакіко. Головним художником призначили Сергія Мохова.

Будівля Волинського академічного обласного театру ляльок.


Перші глядачі новоутвореного театру

Перші глядачі новоутвореного театру

19 березня 1976 року новостворений театр розпочав своє життя виставою за п'єсою Н.Давидової "Військова таємниця". У цьому ж році в колектив вливаються актори-випускники Харківського інституту мистецтв імені І.Котляревського, на чолі з режисером Сергієм Столяровим: Ірина Рабінович, Ніна Фролова, художник Ольга Придацька. З інших театрів прибули актори: Сергій Васютинський, Микола Пєтухов, Станіслав Скороходов, В'ячеслав Солодянкін, Віктор Якушин.

Молодий театр одразу привернув увагу громадськості Луцька, активну участь у його роботі брала творча інтелігенція міста. Тут почали гуртуватися молоді художники, композитори, поети, музиканти, співаки - щось на зразок Клубу творчої молоді, що завдавало немало клопоту "кураторам" із КДБ. Фонограмами не користувалися, вистави йшли у супроводі "живого" - як тепер прийнято казати, оркестру, організованого завідувачем музичної частини театру композитором Анатолієм Горошком.


Багато молодих митців допомагали театру безоплатно - так, музичний супровід вистави Д.Урбана "Голубе щеня" здійснили, на зорі своєї популярності, знамените тріо нині народних артистів України Антоніни, Світлани і Валерія Маренич.

Середній вік працівників театру в той час сягав 21 - 22 роки. Такого ентузіазму, такої любові, такої самовіддачі, що межує з жертовністю, варто було пошукати. Від вистави до вистави зростала виконавська майстерність молодого колективу. Щоб утримати цей ентузіазм митців і кредит довіри глядачів, потрібні були творчі особистості, кожна нова вистава театру мала стати подією. У кожній виставі актор повинен відкривати нові риси свого обдарування, режисерські трактовки, художні рішення щораз мають дивувати довершеністю.

 


Для реалізації цих завдань театр почав запрошувати на постановки провідних режисерів і художників. У різний час в театрі працювали режисери: народні артисти України Юрій Сікало та Сергій Єфремов (Київ), заслужений діяч мистецтв України Борис Азаров (Сімферополь) (на фото), заслужені артисти України Валерій Бугайов (Дніпропетровськ), Леонід Попов (Київ), Андрій Семененко (Рівне), заслужений артист Білорусі Сергій Юркевич і Анатолій Шкільонок (Білорусь); художники: Андрій Александрович (нині головний художник Національного академічного театру імені І.Франка), Святослав Каштелянчук, Микола Сапожников, Володимир Гукайло (Київ), Елеонора Боровенкова (Ленінград), Леонід Биков (Мінськ), Ніна Бобришева (Рівне), Андрій Курій (Черкаси), Василь Безуля (Полтава), Микола Данько (Івано-Франківськ), Людмила Рестенко (Сімферополь) і багато інших.

Таке розмаїття творчих особистостей сприяло стрімкому творчому росту не лише акторів, а й працівників постановочної частини - на сцені з'явилися різні вистави, від традиційно ширмових до "лялькового авангарду".

Невдовзі прийшло і визнання. Театру виповнився лише один рік і у 1977-му  на Республікан-ському огляді артисти Петро Савош  і Віктор Шевчук були відзначені дипломами лауреатів.



У 1978 році головним режисером стає Юрій Сікало. Трупу поповнюють випускники Київської студії при Державному театрі ляльок Наталія Щербакова, Тетяна Ходоренко, Валентина Якименко, Михайло Яремчук, який дебютував на луцькій сцені в якості режисера й художника, згодом заснував Театр маріонеток у Києві.

Молодий творчий колектив зростав у професійній майстерності і здобував широке визнання. Уже в 1980 році за стабільні творчі успіхи Міністерство культури Союзу РСР (то була прерогатива Москви) переводить Волинський театр ляльок у вищу категорію.

У 1981 році на Республіканському огляді кращих вистав серед театрів юного глядача та театрів ляльок Дипломом 2-го ступеня (1-го - не  присуджували) і грошовою премією нагороджено виставу "Годинник з зозулею" С.Прокоф'євої (режисер - А.Шкільонок, художник - С.Шевчук) та творчим відрядженням на 10 днів (було ж таке!) до Москви і Ленінграду артистку Валентину Перстенко - за виконання ролі Зозулі.

Народний артист України - Ю. І. Сікало

Народний артист України

Юрій Сікало


Театр продовжував запрошувати на роботу досвідчених артистів з інших творчих колективів та випускників театральних навчальних закладів. В театр приходять: Юлія Паращенюк, Зінаїда Зоценко, Микола Михайлюк, Галина Сергіюк, Світлана Ломанова, Сергій Костюк, Олена Удотова, Євгенія Лебедюк, Микола Перцов, Жанна Табачук, Сергій Ковальов, Юлія Фень, Маргарита Чурікова, Олександр Бляшук, Наталія Гердвіліс, Валентина Семенюк, Сергій Чикор, Віталій Климчук, Анатолій Гніровський. Посаду заступника директора обіймає Володимир Лисюк, а головного бухгалтера - Галина Бугера.

Дієвою школою майстерності для акторів, режисерів, художників завжди були і є фестивалі. Вони відбувалися у сусідніх країнах, проте в Україні щось не виходило. Були спроби Віктора Афанасьєва організувати фестиваль в Харкові, та не склалося, бо це справді було неймовірно складно.Сьогодні здоровому глузду важко повірити в те, що навіть  поселити людей в готелі було великою проблемою. Директор готелю мав право розмістити групу не більше 12 осіб, до 20 чоловік міг дозволити його начальник з комунгоспу, а більше - лише з дозволу і за резолюцією секретаря обкому партії. Ось такі були порядки! Можна про це й не говорити, але інколи потрібно заглянути у "вчора", щоб оцінити "сьогодні". От ми і ходили по кабінетах... і... виходили.

3 25 червня по 4 липня 1983 року, протягом 10 днів, на Волині відбувався Перший Всеукраїнський фестиваль театрів ляльок. У ньому взяли участь: 12 театрів-учасників, а з решти 15 театрів України представлені делегації у складі режисерів, художників, провідних акторів, директорів. Також були запрошені заступники начальників обласних управлінь культури, які курували театри, провідні критики. Прибули до Луцька творчі лабораторії, які на той час плідно працювали в Україні: режисерів і художників під керівництвом народного артиста України Віктора Афанасьєва та Володимира Маяцького, драматургів під керівництвом Юхима Чеповецького, завідувачів літературно-драматургічної частини під керівництвом кандидата мистецтвознавства Світлани Смілянської, яка пізніше у співавторстві з Борисом Голдовським (нині доктор мистецтвознавства) напише "Історію українського театру ляльок" і видасть у Сан-Франциско (США).



Журі Першого Республікансього фестивалю театрів ляльок, на чолі з нар. арт. УРСР В. А. Афанасьєвим ( в центрі)

Журі Першого Всеукраїнського фестивалю театрів ляльок, на чолі з нар. арт. УРСР

В. А. Афанасьєвим ( в центрі)

Закінчився фестиваль науковою конференцією на тему: "Ідейна спрямованість і зображальні засоби  сучасного театру ляльок". Можна собі уявити, про яку ідейну спрямованість йшлося, коли партійна доктрина вимагала від театру "виховання підростаючого покоління в комуністичному дусі". Закономірно, що в такій ситуації стверджувалась гола декларативна ідея, а не її художнє осмислення. Треба було мати великий такт і національну генетичну свідомість , щоб залишитися ТЕАТРОМ. Журі очолював народний артист України Віктор Афанасьєв, членами журі були старший інспектор Міністерства культури СРСР по Україні і Молдавії Володимир Грузков, відповідальний секретар Радянського центру УНІМА Ірина Жаровцева, провідний московський критик Борис Голдовський, відповідальні працівники Міністерства культури України на чолі з заступником Міністра Олександром Трибушним, критики з Києва, Харкова, представники преси, радіо і телебачення.


Метр українського театрознавства, заслужений діяч мистецтв України Юрій Богдашевський, з притаманною йому дипломатією, в оглядовій рецензії (журнал "Український театр" №5 за 1983р.) зробив грунтовний аналіз усіх фестивальних спектаклів, підняв проблеми режисури, акторської майстерності, драматургії, угледів і підтримав нові паростки, що згодом рясно заколосилися на українській театральній ниві. Цей феномен Ю. Богдашевського бачити у молодих пагонах зріле колосся, особливо на відстані літ, стає очевидним. Яскравим прикладом є вистава Хмельницького театру "Василькові рушники", де автор Галина Павленко і режисер Леонід Попов намагалися відродити український фольклор. Актори вийшли на сцену у національних строях, виконували обрядові пісні, танці, хороводи. Проте критика не сприйняла цю виставу, засудила як явище, як напрям, як процес. Оратори один перед одним хизувалися у найвлучніших дошкульних висловах. Це була не просто критика, це був показовий урок усім театрам України, щоб кожен "зарубав собі на носі" - братися за відродження  національної культури - зась! Доречно згадати, що з 12 театрів-учасників лише 2 грали українською мовою.

Потім було проведено ще два фестивалі - у 1986, 1989 роках, які вийшли за межі України, у них взяли участь театри з Грузії, Вірменії, Молдавії, Білорусії, Азербайджану, Туркменії, Російської Федерації, Латвії.

З 1984 по 1992 рік головним режисером працює заслужений артист України Анатолій Поляк. З приходом цього досвідченого митця почався новий етап розвитку театру. Тоді ж в театр приходить молодий талановитий художник Микола Кумановський. Творчий дует Поляка - Кумановського  залишив глибокий слід у літописі театру - такі вистави, як "Лускунчик" Е.Т.А.Гофмана, "Кіт у чоботях" Шарля Перро і сьогодні є окрасою діючого репертуару.

У 1987 році театр запрошує на роботу головного художника Сергія Шевчука та майже весь курс Дніпропетровського театрального училища: Світлану Качан, Аллу Теміргалієву, Світлану Ябурову, Світлану Дилгіну, Нелю Смальковську, Андрія Куделю, Евкліда Гурджієва та випускників Волинського культурно-освітнього училища Олександра Кондратенка, Марину Жукову, Олега Філіпчука.

Заслужений артист України - А. П. Поляк

Заслужений артист України

А. П. Поляк



У 1993 році Данило Поштарук спільно з Президентом УНІМА Хенриком Юрковськи започаткували Міжнародний фестиваль «Різдвяна містерія» і науковий симпозіум "Традиції різдвяної драми в театрі ляльок", який проводився один раз на 2-3 роки. Відбулося шість фестивалів, переглянуто 56 вистав – найрізноманітніших версій лялькового Різдва – традиційних, експериментальних, канонічних і модерних з країн Західної та Східної Європи, Південної Африки, Північної Америки.

Заслухано понад 40 наукових доповідей провідних вчених України і Європи. Поєднання науки із практикою відкрило науковцям нові можливості дослідження походження українського вертепу, вченим пощастило віднайти й сказати нове слово про витоки феномену слов'янської культури.

Хенрик Юрковський та Лариса Кадирова – одні з ініціаторів проведення Міжнародного фестивалю “Різдвяна містерія”

Хенрик Юрковськи та Лариса Кадирова під час проведення Міжнародного фестивалю “Різдвяна містерія”


Підсумком цього великого міжнародного проекту постала книга "Різдвяна містерія", яку Данило Поштарук упорядкував і видав українською і англійською мовами, за загальною редакцією доктора мистецтвознавства, академіка Академії мистецтв України Неллі Корнієнко та доктора мистецтвознавства, професора Джона МакКорміка (Дублін, Ірландія).

32 доповіді, які увійшли до цієї книги, представляють найбільш значні проблеми дослідження лялькового Різдва, показують роль і місце українського Вертепу у контексті європейської культури.

Театр постійно бере участь у Міжнародних фестивалях Білорусі, Росії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Франції, Чехії, України, виборює призові місця: «На Івана Купала» – Гран-Прі на фестивалі “Біла Вежа”, Гран-Прі - «Подільська лялька» - вистава "Підкова на щастя"  та Диплом I ступеня у м. Егер (Угорщина), м. Ломжа (Польща); Диплом І ступеня за виставу «Принцеса – стрибунка» - м. Шфайфурт (Німеччина), "Казка-ланцюжок" - м.Бельфорд (Франція), а вистава «Цілюща яблунька» здобула головний приз «Галицька Мельпомена» Львівського міжобласного відділення НСТД України .


Сцена з вистави “Камінний господар”, режисер- В. Рудзький (Варшава)

Сцена з вистави “Камінний господар”, режисер - В. Рудскі (Варшава)

Театр працює і для дорослого глядача. Тут з успіхом іде «Лісова пісня», режисер - засл. артист України Анатолій Поляк,  художник - Галина Івашків;  «Камінний господар» Лесі Українки в постановці Веслава Рудскі (Варшава), художник - засл. діяч культури Польщі Олександр Оверчук. Цей українсько-польський проект здійснено за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку.



У вересні 2011 року в Луцьку проходив фестиваль вистав за творами Лесі Українки, присвячений 140-річчю від дня народження геніальної поетеси та 100-річчю написання  драми-фейєрії "Лісова пісня". Протягом тижня на трьох сценах (велика сцена та камерна сцена облмуздрамтеатру імені Т.Г. Шевченка, театр ляльок) свій творчий доробок представили 16 професійних театрів з різних регіонів України - Чернівців, Запоріжжя, Ужгорода, Києва, Рівного, Львова, Вінниці, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Тернополя, Луганська, Хмельницька та господарі фестивалю.

З 22 по 25 вересня 2014 року на базі театру відбулася знакова подія в культурному житті Волині та України. Після анексії Криму Росією з Ялти до Луцька переїхав Всеукраїнський конкурс професійних читців імені Лесі Українки, заснований НСТД України. У конкурсному змаганні брали участь професійні актори та студенти театральних вузів з Києва, Львова, Запоріжжя, Дніпропетровська, Харкова та Луцька. Журі очолювали народна артистка України Раїса Недашківська та голова НСТД України, професор, народний артист України Лесь Танюк.

Журі XVІІІ  Всеукраїнського конкурсу  професійних читців імені Лесі Українки в Луцьку.

Учасники ХVІІІ Всеукраїнського конкурсу читців імені Лесі Українки


До 200-річчя від дня народження пророка українського народу, Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка театр здійснив постановки 3 вистав: "Тарас" Б. Стельмаха (режисер - засл. діяч мистецтв України С.Брижань), "Думи Кобзаря" за творами Т.Шевченка (режисер - О. Іноземцев), моновистава "Я так люблю" у виконанні засл. артистки України Л. Мікоян (режисер - засл.артист України А.Поляк). Тільки протягом 2014 року ці вистави були показані понад 80 разів, їх переглянули майже 18 тис. глядачів. І цю роботу театр продовжуватиме й надалі. Бо Шевченко і його творчість не мають часових рамок. Шевченкове слово чи не єдине в нинішніх умовах уникло гіркої долі нівелювання, зберегло потужну силу дії на свідомість людини. Воно будить в українцеві Українця, воно - вічне.

Сцена з моно-вистави “Я так люблю”, реж. – засл. арт. України А. Поляк

Сцена з моно-вистави “Я так люблю”, режисер – заслужений артист України -

А. Поляк

Сцена з вистави “Думи Кобзаря” за творами Т. Г. Шевченка, реж. – О. Іноземцев

Сцена з вистави “Думи Кобзаря” за творами Т. Г. Шевченка, режисер –

О. Іноземцев

Сцена з вистави “Тарас” Б. Стельмаха, реж. – засл. діяч. мистецтв України С. Брижань

Сцена з вистави “Тарас” Б. Стельмаха,

режисер – заслужений діяч мистецтв України С. Брижань


Нині театр активно нарощує мистецький потенціал, намагається активізувати свій діалог з маленькими та дорослими глядачами.

Свій внесок у формування репертуару внесли творчі працівники, які певний час працювали в театрі: головні режисери Віктор Луговський, Володимир Богданець; художники-постановники Тетяна Малиш, Софія Пасюк; композитори Віктор Заворовський, Петро Свист, Геннадій Гусінцев та інші.

Сьогодні в театрі працюють відомі майстри сцени й талановита молодь, серед них: заслужені артисти України Лариса Мікоян та Петро Савош, провідні артисти Олена Бондарук, Світлана Стасюк, Лариса Гарлінська, Олег Даниленко, Валерій Семенюк, Світлана Пилипчук, Світлана Ришко, Неля Кушнірук, перспективна молодь - Любов Хомич, Олексій Криворучко, Юлія Тузова, Інна Музичко, Вадим Хаїнський, Оксана Новосад, Роман Бойко, художник-постановник Оксана Тарасенко, композитор Костянтин Яворський, керівник літературно-драматургічної частини Галина Остапчук.



Творчий колектив театру (літо 2017 р.)

Очолює театр його засновник і незмінний директор-художній керівник театру Поштарук Данило Андрійович. Театрознавець, режисер, актор,  заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч культури Польщі, лауреат премій імені М.Садовського та П.Саксаганського Національної спілки театральних діячів України, "Галицька Мельпомена" Львівського міжобласного відділення Спілки; кавалер ордена України «За заслуги» 3-го ступеня та Срібного Хреста Заслуг перед Республікою Польща. Нагороджений почесною відзнакою  "За утвердження позитивного образу України у світі" Європейського центру Міжнародного проекту професійно-культурних обмінів.